Monday, September 10, 2007

If you're going to San Francisco

Переліт. Зразу вам скажу що добиратись туди довго і нудно... Якщо врахувати що я виїхав з готелю в суботу в 5 ранку по львівському часу і приїхав в туди в 23 по їхньому часі – то це 23-5=18 годин, +10 годин різниці часу = 28 годин на добирання (це враховуючи що літак з Ньюйорка затримався на годину) ... І це як один довгий, розтягнутий день. Поспати так і не вдалось. :-)Правда в літаку пасажирів намагаються розважати, з Київа до Нью-Йорка я встиг подивитись три фільма, "Лезвия славы: Звездуны на льду", “Шрек 3”, “Геть з очей геть за чарту” (причому два останні дивився вже по другуму разі, тому вибрав собі англійську мову).Кажуть у Нью-Йорку дуже великий аеропорт ... якось роздивитись його не вдалось. Але правда це відчулось тоді коли ми щоб взлетіти стали в чергу з 8-10 літаків, які стояли один за одним 50 м і взлітали кожні 5 хв ...На перельоті до Сан-Франциско було цікавіше – там в кожного була сенсорна панель – де можна було вибирати музику (саму нову), фільми (платно :-) ), ігри. Я грався щось таке як «щасливчик», тільки там суть в тому, що чим ти швидше вибираєш правильну відповідь тим більше очків, а ще в ігрі беруть участь кілька пасажирів. А потім я розговорився з сусідкою поряд, (вона просто так бездарно крутила Кубік рубіка, що я не втримався, щоб не показати – як треба крутити :-) ). Зразу відчув що простої розмовної англійської трохи не вистачає (а то вмію тільки про баги і ерори говорити :-) ).Коли прибули в Сан-Франциско десь годину потрати на пошуки компанії в якої ми бронювали машину – так і не найшли ... Взяли в іншої компанії. Взяли машину «компакт» класу. Ну ніфага собі у них «компакт» клас – 150 л.с., а по розмірам мало чим не дотягує до «паркетного джипа». Кондиціонер, коробка автомат, магнітола... Цікаво до якого класу вони віднесли б мою машину ... напевно «мопед». :-)
До готеля ми добрались успішно – заблудись тільки раз, десь 500 м не туди поїхали. Але дрібниці, порівняно з тим що могло бути :-). Наприклад якщо б ми пропутили наш exit (зїзд з хайвея) то потрапили б на міст, по якому нам прийшлося б їхати 10-20 км до найближчого місця де можна розвернутись. :-)І взагалі хейвеї то страшна сила. Ми їхали 50 миль (80 км) в годину (дороги незнаєм, треба дивитись на знаки, і т.д.), а а нас обганяли автобуси і вантажівки, це просто капець. І хоча в каліфорнії обмеження 65 миль всі десь їдуть 70-80 миль (110-130 км)... Та як на мене там можна і 200км втулити. Але насправді культура водіння значно вища ніж у нас. Всі їздять акуратно і по знакам ..
І ще одне, у Львові в аеропорту ми зустріли ще двох чуваків з Серва, які теж летіли в Сан-Франциско – це ж треба таке співпадіння :-)
Готель... Готель мені сподобався. В ньому є все що треба :-)
P.S. Notebook + Wi-Fi Internet (54Mbps) – Rulezzzz!

6 comments:

  1. Супер !!!
    Юра, читачі твого блогу дуже вдячні за новий пост, бо справді дуже цікаво почитати про останні події у твоєму житті :). Добре, що тобі сподобалось :). Читаю і самій хочеться таких пригод. Тому роби багато фоток і пиши ще, а ми будемо дописувати свої коменти ;).
    А стосовно твоєї англійської - все залежить від тебе, тому наступного разу коли будеш летіти, то маєш всі шанси говорити не лише про баги і ерори а й на різні суспільно-цікаві теми ;). Так що дєрзай і у тебе все вийде :).
    А до речі, гарна була сусідкі в літаку ;))))))))))?

    ReplyDelete
  2. А як тобі враження від самої країни? Людей?

    ReplyDelete
  3. хохо, так завжди і є - поки на власній шкурі не спробуєш що таке летіти таку купу часу, ніколи не зрозумієш :)
    супер що ти нарешті там, тепер тре визначитися чи ти там хоч жити чи ні :)

    ReplyDelete
  4. Одним махом віжповім на кілька запитань - люди якісь більш безтурботні і прості:
    1. Сусідка гарна, летіла до друга (з Нью-Йорка до Сан Франциско - це самі протилежні кінці сша) - просто!
    2. Я не міг не помітити що в неї на кофточці пляма від соку. - безтурботно! (в нас дівчата навіть коли йдуть в магазин по хліб в 11 вечера роблять мейкап, а тут тисячі кілометрів, до друга...)
    3. Коли на кореметріксі їхали в ліфті - толпа людей, виходим значить, всі розходимся, і тут мені один чувак каже - а це з нами їхав президент фірми. Ну я вам скажу в нас призидент - то зразу видно по одягу і повадці. А тут просто в джинсах і майці - так в не скажеш. - просто!

    Про країну напишу в наступних постах.

    Жити ... Я б хотів краще щоб в нас так все так було розвинуто :-)

    ReplyDelete
  5. Чекатимемо з нетерпінням! (зважаючи на твою робочу загрузку можна і потерпіти :) )
    просто згадав свій шок коли ступив на американську землю в аеропорті Сан-Франциско - інший світ, картінка не в тій кольоровій схемі, чи що :)
    горджуся тобою як патріотом :)

    ReplyDelete
  6. авторе, пиши ще!!!

    дуже цікаво, але, на жаль, мало... :(

    ReplyDelete