Сивуля і Ігровець

Літо почалось з походів.

1. Сивуля. 2 дні з рюкзаками.
На фотографії Урочище Пекло. Так що я тепер можу сказати що побував у пеклі. :)
Як виявилося пізніше починаючи з цього місця ми зблудили - зробили здоровенний гак в кілька кілометрів :-) Але думаю що назва звязана більше з крутим схилом, а наше блудіння продовжилось і на інший день, але вже іншому місці :-)

Ночували на полонині, а там коні паслись. Ну і сидим ми вечером, їмо, балакаєм, між нами казанок - і тут, без запрошення, намальовується коняча голова і залазить в казанок. А кінь - то здоровенна тварюка, його не знати як і відігнати... А ще він пожував мою майку яка сушилась на кущах :-) А ще ті коні товклись цілу ніч, ну прямо як ... коні.

На фото Велика Сивуля. Якщо дивитись фото в повний розмір то біля стежки можна побачити надписи - мабуть індіанці з плато Наска побували і в українських Карпатах. Особлово порадував надпис "КОЛR" - справжній розмір у висоту 3-4 метри, кеменюки такі що самому тяжко їх підняти, але от з буквою "Я" чи то арифметика підвела, чи то хитра задумка автора...

2. Ігоровець. 1 день на "легку"
Похід вихідного дня. Маршрут займає 28км, який можна пройти за 10-12 годин насолоджуючись горами.
На фото укріплення 1 світової війни, яких тут залишилось багато. Напівзруйновані окопи, бункери і стінки місцями заховані в зарослях ялівцю - хтось добре попрацював щоб їх збудувати...
Далі камінь на якому явно відбиток якоїсь доісторичної істоти. Мені нагадує щось типу хребта. Свій кросівок на фото я залишив для порівняння розмірів.

Панорамний вид на Сивулю з Ігровця (без коментаріїв) -

Я з'їв Ктулху :-)

Великий, слизький, огидний та з довгими щупальцями він дрімав на дні океану, і чекав поки його розбудять. І його розбудили... Робудили, привезли, зварили і подали мені на стіл :)))
Ну я живу по принципу, що в житті всього треба спробувати хоча б раз (крім тяжких наркотиків і протиприродних речей :))) ):
Цього разу я добивив два досягнення "перший раз в житті":
1. спробував лобстера
2. спробував краба
на молюски і мідії мене не стало. Але я був близько до 3го досягнення - блювати з вікна машини на швидкості 120 км/год. Обійшлося :-)
Заключення:
варіант-1. морська їжа на любителя, а я не любитель.
варіант-2. відпадає. стільки горілки я не вип'ю.

Lake Tahoe and Squaw Valley

(в статті описуються події за 11 квітня – краще пізно...)

За обідом один чувачок проговорився про курорт де він недавно побував. Ми зразу загорілись бажанням поїхати. Оскільки це був наш останній тиждень, прийшлось відпроситись на пятницю (за що ми працювали до 2ї ночі в інші дні ))) )

Озеро Тахо знаходиться десь за 300 км від Сан Матео на межі штатів Каліфорнія і Невада. Але їхати туди просто - бо там навіть в горах дорога краща ніж в нас в місті )) Озеро велике, синє, розташоване серед високих засніжених гір – одним словом гарне. Підійшло б для пейзажів під якийсь фентезійний фільм.
Я навтіь чисто символічно заліз по коліна в воду ... в крижану воду ))

А далі катанні на лижах серед квітня на курорті де колись проводились Олімпійські Ігри (давненько правда). О, це було супер класно. Я навіть зараз задоволено усміхаюсь згадуючи каттаня.

Прикольно було коли ми виїхали на самісінький верх, в куртках, з лижами, в чоботах – а там басайн серед відкритого неба і люди купаються і загарають. Жаль що плавки не взяв )))

Погода була сонячна - вперше спалився на сонці при катанні на лижах:))). На відміну від Буковеля - нема трас, просто гора з якої можна спускатись як хочеш ...
Часом на нас здивовано дивились америкоси - ми без масок, шоломів і рукавиць просто в літніх курточках явно виділялись серед екіпірованих лижників. Ну але ж я їхав в сонячну Каліфорнію а не засніжені Корильєри.